Історія Бучанського ліцею №3

Вперше в письмових джерелах топонім «Буча» згадується в 1630 році в стосунку до села Яблунька, що розташувалось на лівому березі річки Буча. Належало воно польському шляхтичеві Ю. Лясоті, який отримав ці землі від графа М. Потоцького за героїзм на військовій службі. Землі обробляли місцеві селяни: вирощували жито, пшеницю, гречку, овочі. Наприкінці XIX століття землі перейшли у володіння поміщиків Красовського, Пиховського та Сагатовського.

У 1868 році син Северина Сагатовського побудував неподалік від села Яблунька цегельний завод, який свого часу був найбільшим підприємством цього краю. А ще на власні кошти він побудував для дітей селян школу, де зараз знаходиться міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Селище Буча виникло навколо полустанку Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці в 1898 році і швидко розбудовувалось, завдячуючи мальовничій місцевості навколо. Оскільки в другій половині XIX століття тогочасна Яблунька не мала статусу окремого села, а вважалася присілком Гостомельської Покровської парафії, то єдина в парафії церковнопарафіяльна школа була спільною для жителів Яблуньки і Гостомеля. Цю школу відкрив 14 листопада 1860 року настоятель парафії, гостомельський священик о. Миронович Михаїл Михайлович. Фундатор і перший завідувач школою служив у Покровському храмі Гостомеля з 1833 року і мав кілька нагород. В 1862 році о. Михаїла замінив о. Власов Євфімій Іоаннович, який завідував школою сім років став використовувати послуги світських вчителів, котрі навчали дітей з Гостомеля, Яблуньки, Блиставиці, Озер. Станом на 1875 рік в першому класі навчалося 36 хлопчиків і 8 дівчаток.

В 1869 році завідувати Гостомельсько-Яблуньською школою був призна-чений о. Шеломов Михаїл Никанорович, що мав семінарську освіту і певний час працював викладачем Уманського духовного училища. За сумлінне виконання пастирських та педагогічних обов'язків о. Михаїл був нагороджений набедреником, скуфією та камилавкою. В часи його наставництва в школі почала викладати випускниця Київського

університету імені святого Володимира Сьомацька Єпістимія Марківна.

З 1884 року діти з Гостомеля і Яблуньки навчалися під керівництвом о. Олександра Красовського, який починав свій трудовий шлях шкільним учителем у м. Обухів.

У 1890 році під керівництвом о. Олександра Красовського у Яблуньці відкрито окрему церковнопарафіяльну школу грамоти, котрою також завідувало гостомельське духовенство. В 1900 році в ній вчилося 26 першокласників і 6 першокласниць. Навчання велося російською мовою. Учні трьох класів сиділи всі разом в одній кімнаті. Вчив їх один вчитель. «Закон Божий» викладав священик. Випускники третього класу здавали екзамен з арифметики, мови, літератури, Закону Божого.

З 1899 року діти Яблуньки мали можливість відвідувати державну школу Гостомеля, підпорядковану міністерству народної освіти, однак церковнопарафіяльна школа продовжувала функціонувати. Останнім її наставником був о. Кремінський Андрій Левович, котрий прибув до гостомельської парафії в 1903 році. На початку Першої світової війни школу було закрито. В 1915 році вона відновила своє існування до приходу радянської влади.

Із 1917 року під впливом подій, що відбулися в країні, навчальні предмети почали викладати українською мовою. Згодом школа стала семирічною, а з 1959 року - це восьмирічна школа №9 Києво-Святошинського ройону.

Із травня 1944 року по лютий 1947 року директором школи був Кіровський Михайло Кирилович (викладав російську мову і літературу).

Із 1947 по 1950 рік - Панченко Нестор Михайлович (викладав історію);

- з 1950 -1952 р.р. - Гудима Харитон Антонович;

- з 1952 -1954 р.р. - Алтиннікова Варвара Іванівна;

- з 1954 - 1973 р.р. - Кот Михайло Максимович;

- з 1973 - 1975 р. р. - Зінчук Ярослав Якович.

Біля школи знаходилась могила загиблих воїнів. Вчителі і учні доглядали могилу, посадили навкруг неї дерева. Склотарний завод - шефи школи, кожного літа виділяв кошти для туристичних поїздок групі учнів. Побували в багатьох місцях, найкращою була поїздка Київ - Херсон на пароплаві Тарас Шевченко по Дніпру. Вночі пливли, а вдень - оглядали міста Канів, Черкаси, Дніпропетровськ, Каховка.

У 1974 році розпочалося будівництво нової школи по вул. Вокзальна, 46-а, а у вересні 1975 року діти вже розпочали навчальний рік у новій середній школі №9 м. Ірпеня. Першим директором школи став Володимир Захарович Мізаріцький. Колектив учителів восьмирічної школи №9 перейшов до нового приміщення школи, сюди перейшли частина вчителів шкіл №4 і №8 та учні мікрорайону нової школи.

Учні та вчителі багато працювали після уроків: садили дерева (клени, берези, каштани, ялини, липи), кущі, розбивали клумби, садили квіти. А ще з лісу возили дерн і вкладали по боках центральної доріжки. На даний час школу оточує 240 дерев. У 1976-1977 навчальному році була проведена перша атестація вчителів.

За короткий час були створені кабінети математики, фізики, географії, історії, іноземної мови, української мови. Навчання в школі велося за кабінетною системою.

Із листопада 1988 року по 1990 рік директором школи був Кушнір Дмитро Якович. Особлива його заслуга у створенні колективу художньої самодіяльності, де він сам брав активну участь. Учителі грали в п'єсах народного театру, ставили музичні номери.

Із 1990 року по 1994 рік директором був призначений Піскун Михайло Михайлович. А з 1994 року по 1996 рік директором школи працювала Гудзенко Любов Федорівна.

Із 1996 року по 2002 рік посаду директора обіймав Швай Петро Павлович. З 2002 року по 2010 рік - директором школи працює Корчовний Віктор Іванович.

З 2010 року очолює педагогічний колектив Морозенко Любов Олександрівна.

З 1 січня 2007 року загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №9 м. Ірпеня, згідно рішення сесії Бучанської селищної ради, було перейменовано на Бучанську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3 Бучанської міської ради.

У 2008 році на проведення в школі ремонту було витрачено 7,5 млн. гривень. Це дозволило не лише суттєво оновити приміщення, але й капітально переобладнати деякі кімнати. У приміщені були повністю замінені вікна на металопластикові, зроблена нова система опалення. Також провели капітальні ремонти їдальні, актового залу, косметичний ремонт в спортзалі, класних кімнатах. Закупили меблі для їдальні, класів інклюзивної освіти. Крім того, замінено все: від стелі до підлоги, у приміщенні, де навчаються першокласники (туди були придбані нові меблі, облаштована спальна та ігрова кімнати). Особливу гордість викликав монтаж ліфта для дітей з особливими потребами.

Унікальністю школи є інклюзивна освіта, коли поряд зі звичайними учнями навчаються діти з особливими потребами. Таким чином, діти з особливими потребами отримують рівні права зі своїми здоровими однолітками на освіту. Якщо раніше такі учні навчались вдома, то тепер є альтернатива у виборі форми навчання. З цією метою ЗОШ №3 була обладнана пандусами, ліфтом, створені класи зі спеціальними меблями, перероблені санвузли. Тобто, створені всі умови для комфортного перебування дитини в школі.

В школі у освітній процес початкової школи з 2010 року впроваджувалася медико-педагогічна технологія "ПіснеЗнайка". Ця технологія є світовою іновацією, вона дає можливість поліпшити не тільки успішність, а й здоров`я дітей. З 2011 року початкові класи працюють за науково-педагогічними проектами «Росток» та «Інтелект України». На території школи є два спортивних майданчики зі штучним покриттям. Працюють різноманітні гуртки.

З 1 січня 2017 року Бучанську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3, згідно рішення сесії Бучанської міської ради, було перейменовано на Бучанський навчально-виховний комплекс "спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" №3 Бучанської міської ради.

З 1 вересня 2022 року Бучанський навчально-виховний комплекс "спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" №3, згідно рішення сесії Бучанської міської ради, було перейменовано на Бучанський ліцей №3 Бучанської міської ради.

Зараз у школі навчається майже 1500 дітей, тоді як у 80-ті роки минулого століття у ЗОШ №3 було близько 1200 учнів, а наповнюваність класів становила до 45 дітей.

Багато випускників школи стали відомими людьми. Серед них Забарило Олексій - доцент Будівельної Академії, Преварська Лариса - проректор Університету культури.

Основні завдання школи - це індивідуальна спрямованість і підхід до кожного учня, виявлення талановитих, здібних у певних галузях школярів і подальший їх розвиток. Школа завтрашнього дня - це школа здоров'я, комплексна школа, в якій зручно й комфортно навчатися дітям, в якій успішно реалізовуються усі позитивні та далекоглядні плани.